Про УКРЛІТ.ORG

вихруватий

ВИХРУВА́ТИЙ 1, рідко ВИХРЮВА́ТИЙ, а, е. З вихором, вихрами (див. ви́хор1 1). Зима вихрувата (Сл. Гр.); * Образно. Таємничість і гострота моменту, — все це так відповідало вихруватій Даньковій вдачі (Гончар, Таврія.., 1957, 386).

ВИХРУВА́ТИЙ2, рідко ВИХРЮВА́ТИЙ, а, е. З вихором, вихрами (див. ви́хор2). Він, [чабан], веселий, вихруватий, переможцем вийшов з гирлигою із орлиних хоромів (Гончар, Таврія.., 1957, 323); Коротка, товста червона шия [чоловіка] непомітно переходила в круглу баранячу голову з вихруватою чуприною (Кол., Терен.., 1959, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 535.

вгору