ВИХРУВА́ТИЙ ¹, рідко ВИХРЮВА́ТИЙ, а, е. З вихором, вихрами (див. ви́хор¹ 1). Зима вихрувата (Сл. Гр.); * Образно. Таємничість і гострота моменту, — все це так відповідало вихруватій Даньковій вдачі (Гончар, Таврія.., 1957, 386).

ВИХРУВА́ТИЙ², рідко ВИХРЮВА́ТИЙ, а, е. З вихором, вихрами (див. ви́хор²). Він, [чабан], веселий, вихруватий, переможцем вийшов з гирлигою із орлиних хоромів (Гончар, Таврія.., 1957, 323); Коротка, товста червона шия [чоловіка] непомітно переходила в круглу баранячу голову з вихруватою чуприною (Кол., Терен.., 1959, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 535.

Вихруватий, а, е.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 198.