ВИ́РИГАТИ див. вирига́ти.
ВИРИГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́РИГАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. Блюючи, викидати з шлунка. Нарешті, Юру примусили виригати Іванову горілку, потім.. дали випити якісь краплі (Смолич, II, 1958, 81); * Образно. То ж подумати тільки: на кожен наш танк роззявилися десятки протитанкових гармат і виригали безперервний струмінь снарядів (Ле, Мої листи, 1945, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 468.