ВИДЕ́ЛЬЦЕ, я, с., рідко. Те саме, що виде́лка. Килина принесла купу тарілок і почала розставляти на столі; баба принесла ложку, видельця й ножі (Н.-Лев., III, 1956, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 384.

Видельце, ця, с. = Виделка. Левиц. І. 495. Также и во мн. ч.: видельця. Той. тільки й остався, в кого або чарка в руці була, або закуска на видельцях. Св. Л. 203.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 156.