Про УКРЛІТ.ORG

виделка

ВИДЕ́ЛКА, и, ж. Знаряддя для їди, що має форму ручки з кількома зубцями. Усе срібне-золоте, усе срібне-золоте! І ложки, і тарілки, і ножі, і виделки (Кв.-Осн., II, 1956, 403); Ходжаєв став мовчазний і більше длубав виделкою в тарілці, ніж їв (А.-Дав., За ширмою, 1963, 205).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 384.

Виделка, ків, мн. = Вилка. Подайте виделка. Мнж. 170.

Виделка, ки, ж. Вилка. Дяки постукали заграничними виделками по німецьких тарілочках. Левиц. І. 398. А щоб тих тарілок білих або виделок і ножів — того й заводу в неї не було. Сим. 232.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 156.

виде́лка — знаряддя для їди, що має форму ручки з кількома зуб­цями; з’явилося значно пізніше за ложку (спочатку у Венеції в XI ст., а у вжиток увійшло з XIV ст.); ра­ніше страву брали «трьома пучка­ми»; в Україні виделки з’явилися теж дуже пізно; серед численного столового срібла після К. Острозь­кого залишилося 250 ложок і лише 12 виделок.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 84.

вгору