ВЕЧІ́РНЯ, і, ж., діал. Вечерня. — Оце вже вечірня йде давно, — озвався служка (Вовчок, VI, 1956, 254); Вдарило на дзвіниці в дзвін — до вечірні мабуть (Головко, II, 1957, 162).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 345.

Вечірня, ні, ж. Вечерня. Він на вечірні був і в кадило дув. Ном. № 13184.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 144.

вечі́рня див. вече́рня.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 82.