ВЕЧЕ́РНЯ, і, ж. Відправлювана у другій половині дня церковна служба у християн. В церкві правили вечерню (Н.-Лев., II, 1956, 342); З святоюрської дзвіниці на вечерню вдарив дзвін (Фр., XI, 1952, 216).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 344.

вече́рня = вечі́рня — відправлен­ня у другій половині дня церков­ної служби у християн. З свято-юрської дзвіниці на вечерню вдарив дзвін (І. Франко); Він на вечірні був і в кадило дув (М. Номис).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 81.