ВЕ́ЧІР, чора, ч. 1. Частина доби від кінця дня до початку ночі. Ось день проминув, зник і вечір погожий, Ніч крив і місто, і табір ворожий (Л. Укр., І, 1951, 112); Був уже вечір, і над хащами парку сходив великий повний місяць (Смолич, І, 1958, 67).

До́брий ве́чір — вітання при зустрічі увечері. — Добрий вечір, сусідоньки красні.. (Коцюб., II, 1955, 333).

2. Вечірнє зібрання гостей з розвагами, частуванням. Вечір закінчився танцями (Мирний, III, 1954, 197); Він ще ніколи не уряджав такого велелюдного вечора "склянки чаю" (Досв., Вибр., 1959, 254); // Присвячені якій-небудь події, даті, вшануванню особи і т. ін. громадські вечірні збори. Картку з Шевченківського вечора отримала. Спасибі (Л. Укр., V, 1956, 407); Суворовці розповідають своїм гостям, ..що днями в них був вечір "цікавої хімії" (Багм., Щасл. день.., 1951, 113); // Публічне вечірнє зібрання, де виконуються літературні, музичні та ін. твори. На літературний вечір Ганна Денисівна прийшла, ввесь прослухала, подякувала (Вишня, І, 1956, 344).

Бага́тий ве́чір див. бага́тий; Ве́чір відпочи́нку див. відпочи́нок; Святи́й ве́чір (свят-ве́чір) — те саме, що Бага́тий ве́чір (див. бага́тий). [Павло:] Сьогодні ж святий вечір, то, здається, кличуть мороза вечеряти? [Явдоха:] Мороза кличуть вечерять на голодну кутю, а це багатий вечір (К.-Карий, II, 1960, 154); Заходив свят-вечір (Ільч., Серце жде, 1939, 412).

3. у знач. присл. вечора́ми. У вечірній час протягом кількох або багатьох діб. Вечорами зграя коло криниці була гучніш, ніж ранком (Вовчок, І, 1955, 296).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 344.

Вечір, чеора, м. Вечеръ. Цень-цень, аби день, аби вечір близько. Ном. № 10915. Вечір зайшов. Вечерь начался. Рудч. Ск. Над вечір. Около вечера, подъ вечеръ. Над вечір приїхав Кобза у велику слободу. Стор. МПр. 57. Що вечора. Каждый вечеръ. До дівчини з старостами що вечора шлешся. Мет. У вечері. Вечеромъ. у вечері пізно, вечір пізно. Поздно вечеромъ. Драг. 56. Одного вечора. Однажды вечеромъ. рано й вечір. Утромъ и вечеромъ. проти вечора. Къ вечеру. святий вечір. Канунь Рождества. Сим. 174. Дівич вечір. Дѣвичникъ. Згадала баба дівич вечір. Ном. № 13086. Добри вечір. Добрый вечеръ. Привѣтствіе. Ум. Вечірок; вечірочок. Зійшла зірка з-під вечірка. Мил. 82. Ой жаль мені вечірочка, що не був я вчора. Лис. ІІІ. № 20.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 143.

ве́чір = вечори́на —

1) частина доби від кінця дня до початку ночі; з настанням вечора за деякими йо­го ознаками угадували погоду, — «червоний вечір — ясний день», «рум’яний вечір і сірий ранок — на хорошу погоду»; час, коли, за дав­німи повір’ями, вмирало сонце, сі­даючи за горизонт, тому наро­дження його з нетерпінням чекали наступного дня. Цень-цень, аби день, аби вечір близько (М. Номис); Вечір покаже, який був день (при­слів’я); З кута в кут, і вечір тут (приказка); А я молодий, діжду вечорини, Гей, піду гулять до дівчини (піс­ня); у сполученні: до́брий ве́чір! — уживається як вітання при зустрічі увечері. Добрий вечір, дівчино, бо я ще не спав! (пісня);

2) (зменшено-пестливі — вечіро́к, вечоро́к, вечіро́чок, вечоро́чок) вечірнє вуличне зі­брання молоді з розвагами, пісня­ми, танцями, музикою або гостей у господі з розвагами і частування­ми; також любовне побачення у вечірню пору. Я з тобою вечір стою, на іншого важу (пісня); Вечір закінчився танцями (Панас Мир­ний); Ой жаль мені вечірочка, що не був я вчора (пісня);

3) Бага́т-ве́чір = Святи́й ве́чір див. Бага́тий ве́чір;

4) Ще́дрий ве́чір (див);

5) тільки вечорина = діви́ч-ве́чір (див.).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 82.