ВЕ́РБ’Я, я, с., збірн., рідко. Верби.

◊ Ве́рб’я золоте́ росте́ — те саме, що Ве́рби золоті́ росту́ть (див. верба́). Куди не повернешся — золоте верб’я росте (Номис, 1864, № 3130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 327.

Верб’Я, б’я, с. соб. Вербы. Куди не повернешся — золоте верб’я росте. Ном. № 3136.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 134.

ве́рб’я див. верба́.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 75.