ВАЛО́К ¹, лка́, ч., с. г. Зменш. до вал¹ 2. [Денис:] Гляди, перевертай траву щоразу, та підбивай вгору, і валок не крутий клади (Кроп., II, 1958, 430); Ти цілий день в густі валки гребла Напоєне вином і медом сіно (Рильський, І, 1956, 149); Покірно лягають на стерню валки — дівчата швидко в’яжуть їх у снопи (Минко, Повна чаша, 1950, 58).

ВАЛО́К², лка́, ч. Частина граблів, борони, на якій укріплені зуби. Василь.. зо зла так і швирнув [швиргонув] граблі з конюшні, що валок дістав аж до кухонь, а граблище.. перебилося (Мирний, IV, 1955, 173).

ВАЛО́К³, лка́, ч. Те саме, що кача́лка. Тісто розкачують валком (Сл. Гр.).

ВАЛО́К⁴, лка́, ч., техн. Зменш. до вал³. Практикуючий хлопець кинувся з валком, пасочком мокрого паперу й щіткою, щоб відбити наскладаний рукопис до коректи (Фр., VI, 1951, 254); Наш завод є одним з основних поставщиків сталевих вуглецевих валків для прокатних станів (Наука.., 12, 1956, 13); Валка для паперу в машинці не було (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 133).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 285.

Валок, лка, м.

1) Ум. отъ вал.

2) Часть граблей, на которой укрѣплены зубья. Шух. І. 166.

3) Брусъ бороны, въ который вставлены зубья. Чуб. VII. 401.

4) Часть ткацкаго снаряда шпурів. МУЕ. ІІІ. 21.

5) Часть друлівника. Шух. І. 277.

6) Часть мотовила. Шух. І. 150.

7) = Вал 4. Ополудні гребли сіно і в волочки клали щільно. Мет. 315. Ум. Валочок.

8) = Качалка 1. Тісто роскачують валком. МУК. І. 103.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 124.