БІЛО́К1, лка́, ч.
1. Густа напівпрозора маса пташиного яйця, в якій міститься жовток. Тонка оболонка відокремлює жовток від білка (Зоол., 1957, 112); * У порівн. Алі.. скочив у море, занурюючи мокрі рожеві литки у легку й білу, як збитий білок, піну (Коцюб., І, 1955, 390).
2. біол., хім. Складна хімічна сполука, органічна речовина, яка є основною складовою частиною клітин організмів; білковина. Білки відіграють особливо важливу роль в біології, тому що вони є незамінною основою живої речовини (Мікр. ж., XXIII, 1, 1961, 35); Джерелами білка в харчуванні людей є продукти тваринного і рослинного походження (м’ясо, риба, яйця, молоко, сир, хліб, крупи) (Колг. Укр., 5, 1958, 15).
БІЛО́К2 див. білки́.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 184.