БІЛКИ́, і́в, мн. (одн. біло́к, лка́, ч.). Білі опуклі оболонки очей. Сірі очі.. плавали на білках серед червоних жилок (Коцюб., II, 1955, 384); В неї очі чорні, а білки очей великі-великі і наче підсинені синькою (Донч., II, 1956, 152).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 182.