БІЛИ́ЦЯ¹, і, ж., заст. Невисвячена черниця. * У порівн. А Марина в сукні білій. Неначе білиця. Богу молиться та плаче, Замкнута в світлиці (Шевч., II, 1953, 96).

БІЛИ́ЦЯ², і, ж., діал. Білка. Білиця сипала вниз під смереку обвідки шишок (Коцюб., II, 1955, 317).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 182.

Білиця, ці, ж.

1) = Білка. Вх. Пч. II. 7. Вх. Зн. 43.

2) Непостриженная монахиня (въ противоположность черниці).

3) Бѣлое просо.

4) Раст. Thlaspi arvense. Вх. Пч. II. 36.

5) = Оклій, Aspidus lucidus. Вх. Пч. II. 18. См. Білюга.

6) Мѣловая почва. Желех. Ум. Біличка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 65.