БІБ, бо́бу, ч.

1. Однорічна городня рослина, що має в стручках поживні плоди. Ці похилі спадисті гори.. засіяні житом, ячменем, вівсом, засаджені бобом та картоплею (Н.-Лев., IІ, 1956, 396); На Україні поширені найбільше такі зернобобові культури, як горох, вика.., кінські боби, пут (Колг. Укр., 5, 1961, 45).

2. Плоди цієї рослини. Вона [худоба] першою мусила скоштувати голубці, сливи, біб (Коцюб., II, 1955, 335); В сінях у мішку кукурудза, трохи бобів (Чаб., Балкан. весна, 1960, 18); Сухі боби мають 25 процентів перетравного білка (Наука.., 1, 1957, 11): * Образно. — Тупі [на барикадах] залізним бобом частують (Фр., VI, 1951, 338); * У порівн. — А в мене є перша картопелька, ще дрібна вона, як біб (Стельмах, I, 1962, 524).

3. Дрібний плід, стручок деяких городніх і польових культур з родини бобових. Ручне обривання бобів — найбільш трудомістке, робота при збиранні арахісу (Ол. та ефір. культ., 1956, 211).

◊ Зада́ти (вси́пати і т. ін.) бо́бу кому — побити когось. Задав бобу (Номис, 1864, № 4180); Всипали йому такого бобу, що пару днів нікуди не годин (Фр., IV, 1950, 87); Дадуть такого бобу, що й на печі не всидить і не влежить! (Стельмах, I, 1962, 572); На боба́х, перев. із сл. зоставатися, сидіти, зоставляти і т. ін. — без нічого, ні з чим. Де не взявся сивенький голубок та й зоставив на бобах наших горобчиків (Мирний, III, 1954, 273).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 172.

Біб, бобу, м.

1) Раст. Бобъ, Vivia faba L. Чуб. V. 1157.

2) Дати бобу. Задать, поколотить. Як дам тобі бобу, то й крикнеш «пробу!» [вмѣсто «про-бі»] Ном. № 3633. Взяв доброго бобу. Былъ сильно побить. Чуб. ІІ. 524. Дав йому бобу залізного ззісти. Застрѣлилъ? Задалъ непосильную задачу? Ном. № 4186. Ум. Бібик, бобик, бобок, бобичок. Ув. Бобище. ЕЗ. V. 149.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 59.

біб (зменшено-пестливі — бо́бик, бобо́к, бобо́чок) — однорічна город­ня рослина, що має в стручках по­живні плоди, а також самі плоди цієї рослини; як сільськогосподарська культура культивується в Україні з прадавніх часів; у народі кажуть: «Біб — то половина хлібо­ві»; рослину пов’язують також з народними прикметами, зокрема вважалося гріхом згадувати її на Різдво, бо будуть виразки на шиї; біб, особливо сухий, сильно муль­кий, тому у переносному значен­ні — символ дошкульності; взагалі бобові культури — давній еротич­ний символ (див. ще горо́х), пор. поліську жниварську пісню: «Си­діла баба у бобі, Кликала діда собі, Ходи, дідусю, сюди, То не мати­меш біди. Будемо бобок їсти, Одна на друга лізти»; культ бобів у бага­тьох народів притаманний і українцям, зокрема пов’язаний він з купальською обереговою символі­кою, пор. купальську пісню: «В нашім Купайлі кущик бобу, Кину­ло б відьму у хворобу, В нашім Ку­пайлі кущик м’яти, Щоб не перейшла відьма хати»; давність культу бобових рослин засвідчують і воро­жіння. Як цвіте біб, то їсться хліб, Як цвіте мак, то вже не так (при­казка); Ці похилі спадисті гори… засіяні житом, ячменем, вівсом, за­саджені бобом, картоплею (І. Нечуй-Левицький); фразеологізми: да́ти (зада́ти, вси́пати) бо́бу — побити когось. Як дам тобі бобу, то й крикнеш «пробі» (М. Номис); Всипали йому такого бобу, що пару днів нікуди не ходив (І.Франко); на боба́х сиді́ти — без нічого, ні з чим бути, жити впроголодь.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 37.