БУ́РТА, и, ж., діал. Бурт. Біжить вона [вода] з крутих бурт у глибокі долини (Мирний, III, 1954, 06).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 261.

Бурта, ти, ж.

1) Груда, куча (продолговатая). Цілі бурти огірків лежять. Сумск. у.

2) Насыпь, холмъ, бугоръ. Рудч. Ск. І. 29. Із трупів бурти насипає. Котл. Біжить вона (вода) з крутих бурт у глибокі долини. Мир. Пов. II. 41. Очі бігають з ниви на ниву…. з яру на зелені бурти. Мир. Пов. II. 84. Розривають бурти снігу та вибірають задубілих (людей). Мир. Пов. І. 118.

3) Насыпь, изъ которой добываютъ селитру. Лебед. у.

4) Цѣпь косцовъ. Лубен. у.

5) = Бурса 3. Сим. 193.

6) Въ игрѣ въ булку наз. буртою, если кто изъ играющихъ прибьетъ шаръ къ берегу. Я на тебе вже нагнав десять бурт. Рк. Левиц.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 114.