БУ́РСА, и, ж.

1. Чоловіча духовна школа у XVIII — середині XIX ст. А сина.., сина дав [сотник] У бурсу в Київ обучатись (Шевч., II, 1953, 164); Тепер вони згадували, як колись обоє вчились у бурсі (Морд., І, 1958, 214).

2. Гуртожиток при такій школі. — А де ж ми поставимо нашу школу? ..Для неї треба цілого будинку, навіть кілька будинків, бо. певно, буде там і бурса (Тулуб, Людолови, І, 1957, 134).

3. діал. Юрба, гурт. Чимала бурса косарів пішла, — чи не на Дін (Сл. Гр.); // Табун, зграя. Від різдва до водохреща вовки бурсами бігають, лютують (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 260.

Бурса, си, ж.

1) Низшее духовное училище, бурса.

2) Стадо, куча (животныхъ). Бурса гусей. Камен. у. Від Різдва до Водохрища вовки бурсами бігають, лютують. Подольск. г.

3) Толпа, гурьба, группа, партія. Бурса йде якихсь харцизяк. О. 1861. XI. 8. Чимала бурса косарів пішла, — чи не на Дін. Полт. Аж он одна бурса ходе по житах, а ото друга — жита оглядають. Канев. у. За панів було як повтікають хлопці од некруцтва у ліс та зберуться у бурсу, то вже ж їх тоді ніхто не візьме. Камен. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 114.

бу́рса — в Україні XVIII — XIX ст. — чоловіча духовна школа, а також гуртожиток при ній; існувала також при Києво-Могилянській академії; бурсак — вихованець бур­си. А сина, сина дав [сотник] У бур­су в Київ обучать (Т. Шевченко); Бачте, як наші бурсаки-спудеї бі­жать за ворота?Жодною мірою не вдержати їх, як зачують запорож­ців (П. Куліш).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 60.