БУРЕВІ́Й, ю, ч. Дуже сильний вітер; ураган. Зима не хотіла поступатися весні, враз розлютувалася буревіями та метелицями (Мішко, Вибр., 1952, 42);
* Образно. Вперед назустріч гніву блискавиць, Нас не злякають люті буревії, Перед грозою не впадемо ниць (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 33).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 257.