БОРВІ́Й, ю, ч., поет. Великий вітер; буря, ураган. Стрічалися нам.. Явори й темні дуби, до негоди та борвію звиклі (Л. Укр., І, 1951, 151); Коли ж зненацька налетить борвій. Він [дуб] спереду стоїть, як вартовий, Уп’явши в грунт коріння вузлувате (Перв., II, 1958, 209); * Образно. Сміло глянемо в вічі борвію Та зміркуємо усе розумом (Стар., Поет. тв., 1958, 170);

* У порівн. Життєдайний Жовтень Пройшов борвієм, грозами над краєм (Вирган, Квіт. береги, 1950, 13).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 217.

Борвій, вія, м. Сильный вѣтеръ, буря, ураганъ. Такий сильний та шкодливий вітер називають бурею, а ще инакше борвієм (ураганом). Дещо. (4-те вид.), 91.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 86.

борві́й = буреві́й = бурівни́к —

1) сильний, рвучкий, холодний ві­тер; ураган, буря; вживається перев. в поетичному мовленні (див. ще бу́ря);слово, можливо, похо­дить від імені бога північного або північно-східного вітру у давньо­грецькій міфології або ж пов’язане з міфологічними уявленнями дав­ніх греків про гіпербореїв — народ, який живе на Півночі в рай­ській, улюбленій богами (особливо Аполлоном) країні;

2) (з великої літери) у давньоукраїнській міфо­логії — один із найгрізніших синів батька всіх вітрів Стрибога (див.), має велетенські вуса, крутячи якими, спричиняє сильний вітер; особливо розгнівавшись, може наро­бити великого лиха довкіллю.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 49-50.