БУРДА́, и́, ж., розм. Каламутна, несмачна рідка страва або напій. Подали вечерю — якусь бурду з мерзлих буряків (Збан., Єдина, 1959, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 257.

Бурда, ди, ж.

1) = Здирок. Вас. 157.

2) Родъ игры у мальчиковъ: а) попадаютъ камешками въ поставленную стоймя каменную плиту или кусокъ доски; выигрываетъ — дає бурду — свалившій плиту или доску. Шейк. Задам я тобі бурду! Задамъ я тебѣ трезвону! Шейк.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 111.