ЗДИ́РОК, рку, ч. Шар жиру, який здирають під час обробки шкіри. Отак і спинався [Супрун] на ноги у смороді худоб’ячої крові і дубової кори, у бруді провапненої шерсті і здирків (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 116).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 537.

Зди́рок, рка, м. У кожевниковъ: жировой слой на внутренней сторонѣ кожи, срѣзываемый во время обработки ея. Вас. 157.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 144.