БУЗО́К, зку́, ч.

1. Густий чагарник з великими волотями ясно-лілових, фіолетових або білих дуже запашних квітів. Воркувала Горлиця у садку, У куточку тихенькому, на бузку (Гл., Вибр., 1957, 87); Кругом хати росли кущі бузку та густі вишні (Н.-Лев., II, 1956, 125); Цвітуть бузки, садок біли І тихо ронить пелюстки (Рильський, I, 1956, 32).

2. Квіти цієї рослини. Марійка побачила маленького хлопчика з таким великим букетом бузку, що за ним майже ховалось його обличчя (Донч., V, 1957, 529).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 250.

Бузок, зку, м. Ум. отъ буз. Во многихъ мѣстностяхъ употребляется вмѣсто буз. Воркувала горлиця у садку, у куточку тихенькому на бузку. Гліб. Ум. Бузочок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 107.

бузо́к — густий чагарник з вели­кими волотями ясно-лілових, фіолетових або білих дуже запашних квітів; назва рослини пішла як зменшене від буз; білий бузок символізує скромність, молоде родин­не життя; дуже ефективними вважалися купелі з цієї рослини при радикулітах і поліартритах. Поси­нів, як буз (М. Номис); Воркувала горлиця у садку, у куточку тихень­кому на бузку (Л. Глібов).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 58.