БОЯЗЛИ́ВО, рідко. Присл. до боязли́вий. Намагався [лікар] боязливо уникати подій, які "хвилюють серце" (Ле, Міжгір’я, 1953, 414).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 224.

Боязливо, боязно, нар. = Боязко. Так мені чогось сумно й боязно, аж моє серце мре. МВ. І. 17. І сторожі боязно кричить, щоб злого пана не збудить. Шевч.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 91.