БОРЩІВНИ́К, а́, ч.

1. (Heracleum L.). Дворічна й багаторічна рослина з родини зонтичних з великим листям; молоде стебло її їстівне. Деякі дівчата вже сало з пшоном товкли в казанах, а інші щавель, борщівник.. рвали (Морд., І, 1958, 110).

2. Посуд, у якому варять переважно борщ. Борщівник-горщик, в якому варять страви для сім’ї (Полт.-київський діалект.., 1954, 116).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 222.

Борщівник, ка, м.

1) Раст. a) Anthriscus sylvestris Hoffm. ЗЮЗО. I. 111. б) Heracleum sibiricum L. Анн. 165. См. Борщ.

2) Горшокъ, въ которомъ варятъ борщъ.

3) Любитель борща. Ум. Борщівничок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 89.