БОРЩ, у, ч. Рідка страва, що вариться з посічених буряків, капусти з додатком картоплі та різних приправ. Не поцурайтесь хліба-солі. Борщу скоштуйте, галушок (Котл., І, 1952, 205); Швиденько насипала [Христя] борщу, ..поставила серед столу (Мирний, II, 1954, 169); — Та й що за життя наше! Бульба та борщ, часом деякі крупи (Фр., І, 1955, 370); Борщ був нізчимний. Ані м’яса в ньому, ані сала, ані будь-яких інших присмаків (Збан., Сеспель, 1961, 386).

Зеле́ний борщ — борщ, в який замість буряків і капусти кладеться весняна зелень: щавель, лобода, шпинат. Варвара поставила в лозовий кошик горнятко зеленого борщу (Кучер, Чорноморці, 1956, 35); Холо́дний борщ — те саме, що холодни́к.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 222.

Борщ, щу, м.

1) Борщъ. Наша пані чорнобрива, борщу-каші наварила. Чуб. ІІІ. 247.

2) Квасъ изъ бураковъ, изъ котораго приготовляютъ борщъ. О. 1862. IV. 32. МУЕ. І. 100.

3) Раст. a) Chaerophyllum aromatum. ЗЮЗО. І. б) Heracleum sibiricum L. ЗЮЗО. І. 124. См. Борщівник. Ум. Борщик, борщичок. Ой косо ж моя русява, не рік же я тебе кохала, в червонім борщику вмивала. Грин. ІІІ. 509. Ув. Борщисько, борщище. Отам, каже, борщисько стоїть вранішній під опічком. Чуб. II. 383.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 89.

борщ (зменшено-пестливі — бо́р­щик, бо́рщичок; збільшені — борщи́сько, борщи́ще) — національна рід­ка страва, що вариться з посічених столових буряків (раніше перев. заквашених), капусти з додатком картоплі та різних приправ; у різ­них регіонах України є свої різно­види борщу, пор. полтавський борщ з качкою; якщо до борщу додається м’ясо і його засмажують або затовчують салом, тоді це га­ряча перша страва; якщо борщ пісний (з квасолею, грибами або рибою, засмажений на олії), тоді його можна споживати і в холод­ному вигляді; улюблена страва українців, символ достатку, тому кажуть: «Борщ — всьому голова», «Борщ, капуста — хата не пуста», «Борщ та каша — мати наша», «Борщ — найкраща страва»; ви­ступає об’єктом народних жартів: «Борщ, аж жмурки встають», «Борщ такий, аж туман устає», «Гулять, так гулять: бий, жінко, ці­ле яйце в борщ», «Добрий борщик, та малий горщик», «Свищі в бор­щі», «Сьогодні борщ жонатий» (тобто є й каша); часом за жартом криється влучна характеристика або глибокий філософський під­текст: «Він любить чужі борщі пробувать», «Гіркий світ і квасний борщ», «Де велика рада, там піс­ний (рідкий) борщ», «З ним борщу не звариш», «їж борщ з грибами, держи язик за зубами»; якщо ж чу­ємо вираз «трапиться на віку ва­рить борщ і в глеку», кожному зро­зуміло, що йдеться про життя, в якому трапляються всілякі складні ситуації; в Україні — одна з голов­них страв (кажуть: «Борщ — хазя­їн», «Борщ — найстарша страва»); був обов’язковим у поминальному обіді, який звали гарячим обідом, — «щоб дідам пара пішла, щоб з па­рою душа відлетіла»; під час Свя­тої вечері подавали пісний борщ, а на Великдень — м’ясний; борщ згадується у дитячих закликах дощу: «Дощику, дощику, зварю то­бі борщику». Не поцурайтесь хліба-солі. Борщу скоштуйте, галушок (І. Котляревський); Наша пані чор­нобрива борщу-каші наварила (П. Чубинський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 51-52.