БОЛИ́ГОЛОВ, а, ч. (Conium). Дворічна отруйна трав’яниста рослина родини зонтичних. І тільки кропиви та болиголови шумлять там поволі (Вас., І, 1959, 268); Болиголов поріс, а може, й рута. На тих місцях, де гримотіли пута (Мал., І, 1956, 185).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 214.

Болиголов, ва, м. Раст. а) = Бугила; б) Conium maculatum L. ЗЮЗО. І. 119.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 84.