БО́БРИК, у, ч. Грубе тепле сукно з короткою стоячою ворсою.

◊ Бо́бриком; Під бо́брик — про дуже коротку чоловічу стрижку. Карцев похилив свою сиву, стрижену під низький бобрик голову (Собко, Стадіон, 1954, 75).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 206.

Бобрик, ка, м.

1) Ум. отъ бобер.

2) Родъ мѣдной пуговицы; такія пуговицы гуцулы наготовляютъ сами, употребляя ихъ для украшенія кожаныхъ поясовъ, кож. сумокъ и пр. Шух. І. 126, 127, 278.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 78.