БОБЕ́Р, бра́, ч.

1. Великий водяний (річковий) гризун, що дає цінне хутро. Гризе бобер гінкі дерева (Рильський, II, 1946, 42).

2. Хутро цього гризуна. Беруть [пани] на себе м’якенькі оксамити, обгортаються теплими кунами та бобрами (Вовчок, І, 1955, 380); Ходить [Німцевичева].. у перлах і бобрах (Тулуб, Людолови, II, 1957, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 205.

Бобер, бра, м.

1) Бобръ. Castor fiber. Грин. ІІІ. 135. Чорні бобри на шубойку. Чуб. ІІІ. 474.

2) Родъ дѣтской игры. Чуб. IV. 40. Ив. 60. Ум. Бобрик, бобричок.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 77.

бобе́р — тварина родини гризу­нів, цінна своїм хутром; боброві хутра високо поціновувалися на­шими предками; з них шили передусім шапки й робили коміри; у весільних величаннях боброва шап­ка молодого символізує багатство й знатність; у «Слові о полку Іго­ревім» згадується «бебряний» ру­кав Ярославни як найдорожче добро княгині, якого вона не жа­ліє, аби тільки полегшити страж­дання коханої людини: «Омочу бебрян рукав у Каялі-ріці, утру кривавіє рани…».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 43.