БО́БИК, а, ч.
1. Зменш. до біб; одна насінина бобової рослини.
2. Стручок бобу. На рослинах попелиця заражає стебла, бутони, квітки і молоді бобики (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 246).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 205.