БЛАЗНЮ́К, а́, ч. Те саме, що бла́зень. Вона ліпила з глини.. кумедні та химерні постаті: і пихатого німця, і блазнюка з вистави (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 181); — Мовчи, блазнюк! — гукнув дозорець (Оп., Іду.., 1958, 91).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 196.