БЛАГОСЛОВЕ́НСТВО, а, с., заст., рідко. Те саме, що благослове́ння. О. Квінтіман наморщив брови.. Без батькового благословенства не можна дати шлюбу (Фр., VIII, 1952, 56).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 194.

Благословенство, ва, с. = Благословення 1. Хто йде, під благословенство підійде. Св. Л. 10.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 71.