БИЧО́К¹, чка́, ч.

1. Зменш. до бик ¹. Гості скінчили кабани, з’їли, половини бичка (Н.-Лев., III, 1956, 79); Козаки, розкладали, вогнища, білували бичків та телят (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 399); * У порівн. [Кембль:] Він так собі, як молодий бичок, що не навчився ще в ярмі ходити (Л. Укр., III, 1952, 30).

2. розм. Недокурок цигарки. Пихтять цигарки.. Малеча тягне бичка (Чумак, Черв. заспів, 1956, 144).

3. діал. Лежак па горищі для виходу диму. Хата в його з рундучком і піч не з бовдуром, а так, як у панів, з бичком (Барв., Опов.., 1902, 424).

БИЧО́К² див. бички́.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 172.

Бичок, чка, м.

1) Ум. отъ бик. Бичок-третячок. Волъ трехлѣтокъ. Чуб. ІІІ. 346.

2) Рыба: а) = Бабець. Вх. Пч. ІІ. 19. б) Gobius. Браун. 27.

3) Печной боровъ? Хата в його з рундучком і піч не з бовдуром, а так, як у панів, з бичком. Г. Барв. 424.

4) Мѣра водки, равная 1/2 четверти. Радом. у.

5) Мѣра лучины: два кубическихъ аршина. Радом. у.

6) = Сичик 2.

7) Родъ танца. Алв. 32.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 59.