БИТТЯ́, я́, с.

1. Дія за знач. би́ти 1, 2, 5, 7, 9. Рясніє дощ, і падає лункіше М’яких краплин розмірене биття (Бажан, І, 1946, 170); Софії хотілося розчинити вікно, припинити це жорстоке биття, але сусіда вже й сам випустив з рук козу (Шиян, Гроза.., 1956, 224); Биття годинників, що продзвонили першу годину, перервало хід його думок (Фр., VI, 1951, 430); Дівчата, співаючи, пішли у долину, а ти стоїш на царині, відчуваючи під собою биття підземних джерел (Стельмах, Над Черемошем, 1952, 62).

2. Дія за знач. би́тися 8. Настала тиша.., за якою чуєш тільки биття свого серця (Перв., Атака.., 1946, 142).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 171.

Биття, тя, с. Битье; драка. Махання за биття не рахується. Ном. № 3884. Як би знайшовся такий чоловік, щоб не биттям, а поважним словом зробив з неї роботящу людину. Стор. І. 10.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 58.

биття = бичування —

1) обрядо­вий (відвертальний) акт язичниць­ких часів, що служив нібито для передачі «життєвої сили» (від віру­вань, що деякі речі наділені осо­бливою силою зберігати чи захи­щати життєздатність людини і від­вертати злі впливи на неї); прикла­дами цього може бути віра в оздоровчу силу биття свяченою вербовою гілкою одне одного у Вербну неділю, а також биття гіл­кою якогось дерева по спині кож­ної худобини під час першого ви­гону череди на пасовисько; цей обряд має передусім очисне при­значення, а в деяких середньовіч­них сектах засобом спокутування власних гріхів;

2) биття́ по́суду див. по́суд 2;

3) ши́ла би́ти див. ши́ло 2.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 37.