Про УКРЛІТ.ORG

посуд

ПО́СУД, у, ч.

1. збірн. Вироби з глини, скла, металу тощо, які використовують для приготування або подавання їжі, напоїв і т. ін., а також для зберігання харчових продуктів; начиння. Кругом стін на полицях блищав золотий та срібний посуд (Н.-Лев., III, 1956, 302); Стіл застелений килимом. На столі — дорогий посуд, наїдки й напитки (Вас., III, 1960, 180).

2. збірн. Порожнисті вироби з скла, признач. для зберігання хімічних речовин, ліків і т. ін. Крізь скляні дверцята шаф.. видно було, що посуду та приладів на полицях не так уже й багато (Шовк., Інженери, 1956, 16); Посуд, в якому виготовляли розчини отрутохімікатів, після закінчення роботи слід старанно вимити і повернути для зберігання в отрутосховище (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 52).

3. рідко. Те саме, що посу́дина 1. — На водохреща треба піти з чистим глечиком по воду, налити посуд по самі вінця (Стельмах, II, 1962, 79).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 389.

по́суд

1) вироби з глини, скла, металу тощо, які використовують для приготування та споживання їжі, напоїв і т. ін., а також для збе­рігання харчових продуктів; хатнє начиння; спочатку був дуже поши­рений дерев’яний посуд; він довго конкурував із глиняним; назвою спеціальної глиняної посудини можемо вважати питоме слово горне́ць;у княжі часи з’явився посуд із коштовних металів і прикрашений ними (золотий і срібний посуд, позолочені чаші, кубки, чарки, та­релі); у часи Козаччини було по­ширене кольорове скло, перев. зе­лене, з якого робили посуд у ви­гляді барилець, ведмедиків, бара­нів та ін.; славився, зокрема, межигірський посуд;

2) биття́ по́­суду — обрядодія розбивання об землю, долівку, підлогу скляного або череп’яного посуду «на щас­тя»; зокрема у весільному обряді перезви́ (див.) били посуд з радо­щів, що молода була «чесна».

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 474.

вгору