БИ́ТКА, и, ж.

1. Сільськогосподарське знаряддя для первинної обробки льону і конопель, подібне до тернищ, але з ширшою щілиною для мечика. Дві битки й терниця трахкотять од ранку до ночі (Головко, II, 1957, 24).

2. діал. Варене яйце, яким б’ються навбитки; розбите яйце. У мене є з двадцять биток (Сл. Гр.); — Оцей рудий дідько.. на великдень бере не тільки цілі крашанки, але й битки: він дуже ласий до яєць (Стельмах, Гуси-лебеді.., 1964, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 171.

Битка, ки, ж.

1) = Бабка 5.

2) Разбитое яйцо (См. Битися навбитки). У мене є з двадцять биток. Черк. у.

3) Драка, битье. Гн. I. 65. Вх. Лем. 392. На ярмарку спинилась межи людьми битка. Бердич. у.

4) Ударъ въ игрѣ латка. Ив. 47.

5) Шило, которое отыскиваютъ другъ у друга играющіе въ игру: шила бити. О. 1861. XI. Св. 31.

6) То же, что и терниця, но съ болѣе широкой щелью для мечика. Вас. 200.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 58.