БЕ́СУР, а, ч., розм., заст. Те саме, що бусурма́н 2. [Микита:] Ой бесуре, не попадайся ти мені! (Кроп., І, 1958, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 163.

Бесур, ра, м. = Бусурман. Тривай, бесуре! я тебе відучу до чужих дівок залицятися. О. 1861. XI. Кух. 16.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 53.