БЕРІЗКА1 див. березка 1.
БЕРІ́ЗКА2, рідше БЕРЕ́ЗКА, и, ж. Зменш.-пестл. до бере́за1 1. Ми сходили на гору. Гора така крута.. Приходилось хапатись руками за молоді берізки, котрими засіявся доволі густо цей бік гори (Н.-Лев., II, 1956, 383); Дуже березку сокирою тнули; Сльози сріблясті на корінь скапнули (Граб., І, 1959, 320); * У порівн. При згадці про струнку, мов берізка, гарну, мов квітка у полі, ласкаву, як весняний вітер, дочку лисого вибійника у Данилка тьохнуло серце (Панч, Синів.., 1959, 100).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 161.