БЕРЕСТО́К, тка, ч. Зменш. до бе́рест¹. Дзвінкий голос лунав між гущавиною високих берестків та пахучих лип (Мирний, IV, 1955, 8); М’ясистий, непересохлий бересток легко розколюється на четвертинки (Стельмах, Кров людська… І, 1957, 32).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 161.

Бересток, тка, берестонько, ка, бересточок, чка, м. Ум. отъ берест.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 52.