БЕРЕ́ЗКА¹, рідше БЕРІ́ЗКА, и, ж.

1. Багаторічна бур’янова витка рослина; повійка. Пахуча березка коло сухого дуплинастого пенька повилась (Вовчок, І, 1955, 100); Личинки [бурякового довгоносика] живляться корінцями осоту, будяка, берізки і багатьох інших.. бур’янів (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 168).

2. діал. Дереза. Тин увесь увитий хмелем.. та колючою березкою, що, як прядиво, спускалася сюди своєю мичкою (Мирний, І, 1954, 219).

БЕРЕ́ЗКА² див. бері́зка².

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 160.

Березка, ки, ж.

1) = Берізка. Очерет, повитий березкою. О. 1862. ѴІІІ. 16.

2) — болотяна. Betulahumilis Schrank. ЗЮЗО. І. 114.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 51.