БЕКЕ́ШКА, и, ж. Зменш. до беке́ша. Своїм дітям справляє [Мошко] гарні бекешки (Фр., II, 1950, 343).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 155.
а
б
в
г
ґ
д
е
є
ж
з
и
і
ї
й
к
л
м
н
о
п
р
с
т
у
ф
х
ц
ч
ш
щ
ю
я
БЕКЕ́ШКА, и, ж. Зменш. до беке́ша. Своїм дітям справляє [Мошко] гарні бекешки (Фр., II, 1950, 343).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 155.
Бекешка, ки, ж.
1) Ум. отъ бекеша.
2) Глыба земли. Ромен. у.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 49.