БЕКЕ́ША, і, ж. Чоловічий верхній теплий одяг старовинного крою з брижами в стані. Рукави його бекеші попропорювалися на ліктях (Фр., III, 1950, 20); Полковник блискавично скинув бекешу, френч і сорочку (Довж., Зач. Десна, 1957, 130).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 155.

Бекеша, ші, ж. Родъ верхней одежды: крытая сукномъ овчинная шуба съ таліей. Гол. Од. 17, 51. Поздирали з неї дорогі коралі і бекешу. Рудч. Ск. І. 209. Ходив…. у плисових чорних штанях і в голубій бекеші. О. 1861. X. 33. Ум. Бекешка, бекешечка.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 48.