БАШТА́ННИК, а, ч.

1. Сторож на баштані. Я на старість за баштанника буду. Надіну широкий бриль, запущу бороду аж по пояс (Коцюб., II, 1955, 388); Зліва на згір’ї стояла хижка: в ній влітку жив старий баштанник Ларивон (Кочура, Родина.., 1962, 204).

2. Власник баштана. Старший брат пішов служити до молодого заможного хазяїна, баштанника (Вовчок, І, 1955, 309).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 116.

Баштанник, ка, м.

1) Хозяинъ бакши. Рудч. Ск. II. 11. Старший брат пішов служити до молодого заможного хазяїна баштанника. МВ. ІІІ. 103.

2) Сторожъ при бакшѣ.

3) Баштанни́к. Воръ изъ старыхъ толстыхъ елей. Шух. І. 177. См. Башта 2.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 35.