БАСО́К, ска́, ч.
1. Зменш. до бас 1. У хлопця був ще непевний басок (Донч., IV, 1957, 130); * Образно. Бринить дощів різноголосся. Баском прокочується грім (Мал., II, 1956, 324).
2. Струна в музичних інструментах, що дає низький звук. Перші струни тонко та важко голосили; баски глухо гули, мов задавлений плач з-під землі виривався-доносився… (Мирний, III, 1954, 205).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 110.