БАРАНЕ́ЦЬ, нця́, ч.

1. Зменш. до бара́н 1, 4. — Ні птиці не патрають, ні баранця не зарізано (Кв.-Осн., II, 1956, 209); Скибка кавуна з чудовим, червоним, як жар, баранцем несподівано, якось сама собою, вивалилася з її руки (Л. Янов., І, 1959, 336).

2. тільки мн. Білі пінисті гребені хвиль. Хвилювання на морі зменшилося, зникли білі баранці, вщух прибій (Трубл., II, 1955, 70); // Дрібні кучеряві хмарки. Високо над горами повисли золотаві баранці (Галан, І, 1960, 481); // Котики на рослинах. Уже запухнатились баранці на шелюгах (Коп., Вибр., 1953, 242).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 104.

Баранець, нця, м.

1) Ум. отъ баран. Небольшой баранъ. Рудч. Ск. II. 129. Вас. 197. Понесла на посвяченіе паску, баранця печеного. Кв. Чи всі вівці покотилися, чи баранці породилися? Чуб. ІІІ. 454.

2) Колодка, на которую навивается веревка въ плотницкомъ инструментѣ, называемомъ шнур. Черниг.

3) Желѣзная палочка у удилъ, застегивающаяся въ колечко отъ уздечки. Міусск. окр.

4) Бекасъ. Полт. Вх. Пч. II. 14. См. Вівчарик з, баранок, баранчик.

5) Раст. Lycopodium complanatum L. ЗЮЗО. I. 127.

6) мн. Баранці. Легкія тучи, перистыя облака, пѣнистыя волны.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 28.