БАЛАБО́НЧИК, а, ч., діал. Зменш. до балабо́н. І дзвоник, і балабончики, і на скрипці музика ріже (Барв., Опов.., 1902, 513); Очікували поїзда десятки візників із дзвониками та балабончиками на кінських шиях, на наритниках, навіть на віжках (Ле, Міжгір’я, 1953, 8).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 93.