БАЛАБО́Н, а, ч., діал. Брязкальце, бубонець. І грали балагульські балабани, І машталір хитавсь на передку (Рильський, І, 1956, 203).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 93.

Балабон, на, м. Бубенчикъ, погремушка. Подольск. г. У нашої попаді балабони на заді; не багато — тільки п’ять, куди іде — брязкотять. Н. п. Ум. Балабончик. Г. Барв. 513.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 23.