БА́ЙДА, и, рідко,
1. ч. і ж. Безтурботна, гуляща людина, гульвіса. Всім до мене байдам байдуже (Бажан, І, 1946, 101).
◊ Ба́йди би́ти — те саме, що Ба́йдики би́ти (див. ба́йдики). — Ішов би, ледарю, робити, а не байди бити (Укр.. присл.., 1955, 392).
2. тільки ж., діал. Шматок чого-небудь ламкого або крихкого (хліба, цукру, дерева). Галаган маю в хустині зав’язаний, булок повні пазухи та й цукру добри байди (Стеф., III, 1954, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
— Т. 1. — С. 89.
Байда, ди, об.
1) Гуляка, безпечный человѣкъ. байди бити. Бить баклуши.
2) ж. Прозвище неуклюжей женщины. Ном. № 13618.
3) ж. Краюха, ломоть хлѣба. Байда хліба. Фр. Пр. 19.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
— Т. 1. — С. 20.
Ба́йда —
1) герой української народної пісні «У Царграді, на риночку» («Пісня про Байду»); узагальнений образ козака — патріота рідної землі, борця проти турецько-татарського гніту; в народних переказах образ Байди пов’язується з іменем українського князя Дмитра Вишневецького, якого прозивали цим іменем (див.). Ой, як стрілив — царя вцілив, А царицю в потилицю, Його доньку в головоньку. «Ото ж тобі, царю, За Байдину кару!» (пісня); Був там і козак Байда, що висів ребром у турків на гаку, а не зламав своєї віри (П. Куліш); З золотих рам на стінах дивились на його давні предки князі Вишневецькі, поглядав веселими чорними очима козацький гетьман Байда Вишневецький з густою чуприною на підголеній голові, з сагайдаком в правій руці й неначе сміявся з Єремії, з його хапливого виїзду (І. Нечуй-Левицький);
2) (з малої літери) безтурботна, гуляща людина, гульвіса; також вічний мандрівник; фразеологізми: ба́йди би́ти = ба́йдики би́ти — нічого не робити, нічим не займатися; байдикувати. Ішов би, ледарю, робити, а не байди бити (прислів’я); Ходить байда споконвічний та у вікна загляда (В. Симоненко);
3) див. байда́к 2.
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.
— С. 24.