БА́ЙДА, и, рідко,

1. ч. і ж. Безтурботна, гуляща людина, гульвіса. Всім до мене байдам байдуже (Бажан, І, 1946, 101).

◊ Ба́йди би́ти — те саме, що Ба́йдики би́ти (див. ба́йдики). — Ішов би, ледарю, робити, а не байди бити (Укр.. присл.., 1955, 392).

2. тільки ж., діал. Шматок чого-небудь ламкого або крихкого (хліба, цукру, дерева). Галаган маю в хустині зав’язаний, булок повні пазухи та й цукру добри байди (Стеф., III, 1954, 41).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 89.

Байда, ди, об.

1) Гуляка, безпечный человѣкъ. байди бити. Бить баклуши.

2) ж. Прозвище неуклюжей женщины. Ном. № 13618.

3) ж. Краюха, ломоть хлѣба. Байда хліба. Фр. Пр. 19.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 20.

Ба́йда —

1) герой української на­родної пісні «У Царграді, на риночку» («Пісня про Байду»); узагальнений образ козака — патріота рідної землі, борця проти турець­ко-татарського гніту; в народних переказах образ Байди пов’язуєть­ся з іменем українського князя Дмитра Вишневецького, якого про­зивали цим іменем (див.). Ой, як стрілив — царя вцілив, А царицю в потилицю, Його доньку в головонь­ку. «Ото ж тобі, царю, За Байдину кару!» (пісня); Був там і козак Бай­да, що висів ребром у турків на гаку, а не зламав своєї віри (П. Куліш); З золотих рам на стінах дивились на його давні предки князі Вишневецькі, поглядав веселими чорними очима козацький гетьман Байда Вишневецький з густою чуприною на підго­леній голові, з сагайдаком в правій руці й неначе сміявся з Єремії, з його хапливого виїзду (І. Нечуй-Левицький);

2) (з малої літери) безтурбо­тна, гуляща людина, гульвіса; та­кож вічний мандрівник; фразеологізми: ба́йди би́ти = ба́йдики би­́ти — нічого не робити, нічим не займатися; байдикувати. Ішов би, ледарю, робити, а не байди бити (прислів’я); Ходить байда спокон­вічний та у вікна загляда (В. Симоненко);

3) див. байда́к 2.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 24.