БА́БОНЬКА, и, ж. Пестл. до ба́ба¹ 3. — Ой, бабонько, правда ваша! (Фр., І, 1955, 106); Коло тину Ладуриха сусідок збивала: — Бабоньки! Ви гарненько придивіться, їй-бо, в Олени щось чортяче єсть (Ковінька, Кутя.., 1960, 58).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 76.

Бабонька, ки, ж. Ум. отъ баба.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 15.