БАБИ́ЩЕ, і, ж. і а, с., зневажл. Збільш. до ба́ба¹ 2, 3. Як вийшла бабище старая, Крива, горбатая, сухая (Котл., І, 1952, 115); [1-й майстер:] Ну, лицарю, я жалую, що не віддав тебе тій бабищі. Якраз була б з вас пара! (Л. Укр., II, 1951, 215).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 76.

Ба́бище, ж. Ув. отъ ба́ба.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 14.