БАБЕ́ГА, и, ж., зневажл. Збільш. до ба́ба¹ 2, 3. Теща малювалася йому страшною мегерою, здоровенною бабегою з чорною бородавкою на носі, з гучним лайливим голосом (Загреб., Спека, 1961, 252).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 76.

Бабе́га, ги, ж. Бабище. Ув. отъ ба́ба. Конст. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 13.