АЖЕ́НЬ, часте, підсил., діал. Аж (див. аж¹). Він отямився ажень, коли знов узято його за плече (Фр., IV, 1950, 484); Голуби ажень вилискують від ситості й гарного догляду (Донч., І, 1956, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 23.

Аже́нь, сз. = Аж. Вх. Зн. 1.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 5.