ОБТИ́КАТИСЯ див. обтика́тися.

ОБТИКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОБТИ́КАТИСЯ, и́чуся, и́чешся, док. Обтикати себе чим-небудь. Взяв наламав колюхів, обтикався та й сидить (Сл. Гр.); // Прикрашати собі голову квітами. По садочку я ходила не находилася.. Та нарвала й барвіночку та й обтикалася (Чуб., V, 1874, 100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 589.

Обтикатися, каюся, єшся, сов. в. обтикатися, чуся, чешся, гл. Обтыкать, обтыкать себя; украсить себѣ голову цвѣтами. Взяв наламав колюхів, обтикався та й сидить. Рудч. Ск. І. 159. Та нарвала хвіялочок та й обтикалася. Чуб. V. 101.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 3. — С. 29.